Специальное                     предложение

Поминальные венки и корзины в ассортименте.

Подробнее >>>

 

COOL.RU - каталог лучших сайтов
Скорбота  
Главная Вопросы и ответы Статьи Эпитафии Цены Контакты

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПОХОРОННУ СПРАВУ.

Розділ 3.

ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ.

Стаття 22. Місця поховань померлих (загиблих) громадян.

  Місцями поховань померлих (загиблих) громадян є кладовища та спеціальні ділянки для почесних поховань.
  Кладовищами є відведена, відповідно до земельного законодавства України з урахуванням містобудівних, санітарних та екологічних вимог, й облаштована земельна ділянка, на якій у могилах чи колумбарних нішах здійснюється поховання трун із тілом (останками) чи урн із прахом померлих громадян, незалежно від їх майнового стану, національності та віросповідання.
  За рішенням органів місцевого самоврядування на кладовищах можуть бути відведені окремі сектори для поховання померлих (загиблих) військовослужбовців та інших громадян (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих громадян за національними чи релігійними ознаками.
   Поділ кладовищ або їх окремих секторів на розряди за майновим станом не допускається.
   Порядок функціонування кладовищ визначають органи місцевого самоврядування.
   На території кладовища може відводитись місце для почесних поховань померлих громадян.
  За рішенням органів місцевого самоврядування для місця почесних поховань померлих громадян може бути виділена спеціальна ділянка землі поза територією кладовища, побудовано меморіальні бульвари, сквери, парки, кургани Слави.
  Право на почесне поховання померлих громадян визначається рішенням органів місцевого самоврядування в кожному конкретному випадку.

Стаття 23. Виявлені місця невідомих поховань.

   Виявлені місця невідомих поховань органи місцевого самоврядування зобов’язані взяти на облік та разом з органами охорони культурної спадщини організувати їх обстеження та вивчення, залучивши для цього громадські організації.
   На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування забезпечують охорону їх територій.
  На підставі висновків обстежень органи місцевого самоврядування виявленим місцям невідомих поховань можуть надати статус кладовища з подальшим облаштуванням його території згідно з цим законом.
   Якщо виявлені місця невідомих поховань віднесені до об’єктів культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», то вони беруться на державний облік і утримуються органами охорони культурної спадщини.

Стаття 24. Могили.

   Могилою є земельна ділянка на якій здійснене поховання померлого.
  Земельна ділянка може бути виділена для поховання одного померлого чи родинного поховання відповідно до санітарного законодавства України.
   На могилах (земельних ділянках родинного поховання), за бажанням їх розпорядників можуть встановлюватись намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах відповідної земельної ділянки для могили (родинного поховання).
  Установлені на могилах (земельних ділянках родинного поховання) намогильні споруди, склепи реєструються адміністрацією кладовища у спеціальній Книзі обліку намогильних споруд.

Стаття 25. Колумбарії.

  Колумбарієм є сховище урн із прахом померлих, яке влаштовується на спеціально відведеній земельній ділянці на території місць поховань померлих (загиблих) громадян.
  Колумбарні ніші для поховання урн із прахом померлих улаштовуються в мурованих стінах, підготовленому ландшафті або безпосередньо в землі.

Стаття 26. Крематорії.

  До крематоріїв відносяться спеціальні споруди з устаткуванням, призначеним для спалювання трун із тілом (останками) померлих.
  Порядок функціонування крематоріїв визначають органи місцевого самоврядування.

Стаття 27. Відведення земельних ділянок під кладовища.

  Рішення про відведення земельних ділянок під кладовища приймають органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини» за погодженням з органами охорони культурної спадщини, головним державним санітарним лікарем району, міста у межах відповідних територій.
  Відведені земельні ділянки під кладовища повинні передбачити невизначено тривалий строк існування кладовищ.

Стаття 28. Планувальна організація кладовищ.

  Планувальна організація території кладовищ визначається державними будівельними нормами, які розробляються й уводяться у дію центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України за погодженням із Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством культури та мистецтв України.

Стаття 29. Введення кладовищ у експлуатацію.

  Кладовище може бути введено в експлуатацію лише після виконання усіх робіт, передбачених проектом будівництва кладовища, та приймання завершеного будівництва об’єкта у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 30. Види поховань.

  Поховання померлих може здійснюватись шляхом:

  • закопування в могилу труни з тілом (останками) померлого;
  • спалювання в крематорії труни з тілом (останками) померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;
  • розвіювання праху померлого.

  З урахуванням етнічних та культурних традицій поховання померлих громадян може здійснюватись іншим способом.

Стаття 31. Реєстрація поховань.

  Кожне поховання та перепоховання померлих громадян реєструється адміністрацією кладовища у спеціальній Книзі реєстрації поховань.
    Книга реєстрації поховань зберігається в адміністрації кладовища.
   У разі ліквідації кладовища Книга реєстрації поховань передається в архів органу місцевого самоврядування на зберігання.

Стаття 32. Кладовища та крематорії права комунальної власності.

  Кладовища та крематорії є об’єктами комунальної власності і не можуть бути приватизованими, переданими в іншу форму власності, в оренду чи концесію.

Стаття 33. Розпорядники могил земельних ділянок родинного поховання.

  Розпорядником могили вважається особа, яка здійснила поховання померлого й володіє оригіналом свідоцтва про смерть похованого.
  Розпорядником земельної ділянки родинного поховання вважається особа, яка володіє оригіналом свідоцтва про смерть першого похованого.
  Без письмової згоди розпорядника могили (земельної ділянки родинного поховання) у ній не може бути здійснене поховання труни з тілом (останками) чи урни з прахом померлого.
  У разі підпоховання труни з тілом (останками) померлого на земельній ділянці родинного поховання за письмовою згодою її розпорядника, право розпорядника земельної ділянки родинного поховання не поширюється на місце (могилу) підпоховання, а особа, яка здійснила підпоховання, стає розпорядником лише місця (могили) під поховання на земельній ділянці родинного поховання.
  Якщо в могилі (на земельній ділянці родинного поховання) здійснюється підпоховання лише урни з прахом померлого, то право розпорядника могили (земельної ділянки родинного поховання) не змінюється.

Стаття 34. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів.

   Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти.
   Власником намогильної споруди (склепу) вважається особа, яка за власні кошти установила їх на могилі (земельній ділянці родинного поховання).
  Установлення намогильної споруди (склепу) особою, яка не є розпорядником могили (земельної ділянки родинного поховання) здійснюється лише за письмовою згодою розпорядника могили (земельної ділянки родинного поховання).

Стаття 35. Права й обов’язки розпорядників могил, земельних ділянок родинного поховання та власників колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів.

  Розпорядникам могил, земельних ділянок родинного поховання та власникам колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів гарантується збереження та охорона могили, земельної ділянки родинного поховання, колумбарної ніші, намогильної споруди, склепу для запобігання їх осквернення та вандалізму, навмисного руйнування чи викрадення.
  Розпорядники могил, земельних ділянок родинного поховання та власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів мають право на матеріальне відшкодування пов’язане з відновленням осквернених могил, земельних ділянок родинного поховання, навмисно зруйнованих чи викрадених колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів. Матеріальне відшкодування потерпілим особам здійснюють ритуальні служби за рахунок коштів місцевого бюджету.
  Розпорядники могил, земельних ділянок родинного поховання та власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів зобов’язані утримувати могилу, земельну ділянку родинного поховання, колумбарну нішу, намогильну споруду, склеп у належному естетичному та санітарному стані.
  Розпорядники могил, земельних ділянок родинного поховання та власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів мають право на договірних засадах доручати утримання могили, земельної ділянки родинного поховання, колумбарної ніші, намогильної споруди, склепу іншій юридичній чи фізичній особі.

Стаття 36. Утримання місць поховань.

  Утримання місць поховань забезпечують органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.
  Утримання кладовищ, братніх могил, спеціальних ділянок для почесних поховань, а також могил померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовились рідні, знайдених, а також невпізнаних трупів забезпечує адміністрація кладовища за рахунок коштів місцевого бюджету.
  Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об’єкти культурної спадщини забезпечують органи охорони культурної спадщини.
  Утримання на кладовищах могил, земельних ділянок родинного поховання, склепів, намогильних споруд, колумбарних ніш здійснюють відповідно їх розпорядники та власники за рахунок власних коштів.
  Порядок утримання місць поховань українських військовослужбовців, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначаються відповідними міжнародними договорами України.
  Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.

Стаття 37. Охорона місць поховань.

  Охорону місць поховань забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.
  Охорону місць поховань, що перебувають на місцевому обліку як об’єкти культурної спадщини, забезпечують органи охорони культурної спадщини.
  Порядок охорони місць поховань та пов’язані з цим витрати визначають органи місцевого самоврядування.

Стаття 38. Закриття кладовищ.

  Рішення про часткове або повне закриття кладовищ приймають органи місцевого самоврядування.
  Рішення про часткове закриття кладовища приймається у випадках, якщо не території кладовища відсутні вільні ділянки землі для улаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише шляхом підпоховання в існуючі могили (колумбарні ніші) відповідно до статті 33 цього Закону.
  Рішення про повне закриття кладовища приймається у разі вичерпання місць для підпоховання померлих.
    Кладовища не підлягають знесенню і можуть бути ліквідовані лише у випадку стихійного лиха.

 

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ.

Розділ 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ.

Розділ 5. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ.

Розділ 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.

 








 
 

Copyright © 2018 г. Все права защищены.