Специальное                     предложение

Поминальные венки и корзины в ассортименте.

Подробнее >>>

 

COOL.RU - каталог лучших сайтов
Скорбота  
Главная Вопросы и ответы Статьи Эпитафии Цены Контакты

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПОХОРОННУ СПРАВУ.

Розділ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Стаття 8. Організація поховання померлих громадян.

  Організацію поховання померлих громадян покладено на органи місцевого самоврядування.
  Для забезпечення поховання померлих громадян органи місцевого самоврядування можуть створювати ритуальні служби, які діють на підставі типового положення.
  Типове положення про ритуальну службу затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Стаття 9. Ритуальна служба.

  Ритуальна служба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установах банку, печатку зі своєю назвою.
  Ритуальна служба в межах своїх повноважень здійснює документальне оформлення поховання померлих, укладає договори із суб’єктами підприємницької діяльності, щодо надання ритуальних послуг із поховання померлих громадян, контролює надання ритуальних послуг.

Стаття 10. Поховання померлих громадян.

  Поховання померлої людини покладається на її батьків (усиновителів), дітей, сестру, брата, діда або бабку померлого, онука (правнука), іншу особу, яка зобов’язалася поховати померлого.
Особі, яка зобов’язалася поховати померлого, в установленому порядку видаються:

  • Медична довідка про причини смерті померлого – органом охорони здоров’я України;
  • Свідоцтво про смерть та довідка про смерть померлого – органом реєстрації актів громадянського стану.

  Зазначені документи видаються в день звернення до відповідних органів.
  Особа, юридична або фізична, яка зобов’язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до ритуальної служби, щодо надання ритуальних послуг із поховання померлого, про що оформлюється відповідне замовлення.
  Ритуальні послуги з поховання померлого надаються за плату.
Методика визначення вартості ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України за погодженням із Міністерством фінансів України.
  У разі смерті громадянина на території іноземної держави, поховання його тіла (останків) чи праху на кладовищі України гарантується за сприянням особи, яка зобов’язалася поховати померлого.

Стаття 11. Ритуальне обслуговування.

  Ритуальні послуги надаються особами – суб’єктами господарювання, які уклали договір із ритуальними службами про надання цих послуг.
  Суб’єктами господарчої діяльності можуть надаватися такі ритуальні послуги:

  • утримання тіл померлих у холодильних камерах понад норму перебування після смерті;
  • підготовка тіла померлого до поховання або кремації (послуги перукаря та косметолога, обмивання, бальзамування, укладання в труну);
  • перенесення труни з тілом померлого;
  • транспортні послуги необхідні для поховання труни з тілом (останками) померлого;
  • копання могили та поховання труни з тілом (останками) померлого;
  • поховання в могилі або замурування в колумбарній ніші урни з прахом померлого;
  • музичний супровід обряду поховання померлого;
  • установлення намогильних споруд, склепів, колумбарних ніш;
  • ремонт, демонтаж намогильних споруд, склепів, колумбарних ніш.

  Благоустрій, утримання та охорону місць поховань здійснюють юридичні особи за договорами з ритуальними службами відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
  Суб’єкт господарчої діяльності можуть самостійно на підставі звернення до них осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності (труни, контейнери для перевезення оцинкованих трун, урни, контейнери для урн, вінки, квіти, корзини, одяг та взуття для покійників, аксесуари для оздоблення трун, покривала, хустинки, рушники, траурні стрічки тощо, намогильні споруди (пам’ятники, намогильні плити, цоколі, огорожі тощо) та колумбарійні ніші.
  Правила організації поховання та ритуального обслуговування затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Стаття 12. Допомога на поховання.

  Особі, яка зобов’язалася поховати померлого, надається допомога на поховання згідно з чинним законодавством України.

Стаття 13. Допомога на поховання осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

  Особам, які здійснили поховання осіб рядового та начальницького складу, що загинули (померли) під час проходження служби в органах внутрішніх справ, надається допомога на поховання та компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги, предмети ритуальної належності й спорудження надгробків у загальному розмірі 500 гривень за рахунок коштів, передбачених на утримання органів внутрішніх справ.

Стаття 14. Безоплатне поховання померлих окремих громадян.

  Безоплатне поховання здійснюється:

А) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:

  • Героїв Радянського Союзу;
  • Повних кавалерів ордена Слави;
  • Осіб, нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу»;
  • Героїв Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.;

Б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

  • Героїв Соціалістичної Праці;
  • Повних кавалерів ордена «Трудової Слави»;

В) учасників бойових дій відповідно до закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.
  На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.
  Поховання цих осіб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Стаття 15. Поховання одиноких громадян.

  Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовились рідні, знайдених та невпізнаних трупів забезпечується ритуальними службами.
  Витрати на ритуальні послуги та предмети ритуальної належності, пов’язані з похованням цих громадян, покладаються на місцеві бюджети.

Стаття 16. Гарантії поховання померлих громадян, які проживали в стаціонарних установах.

  Поховання померлих громадян, які проживали в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та інших стаціонарних закладах здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Стаття 17. Поховання померлих громадян, які відбували покарання у місцях позбавлення волі.

  Поховання померлих громадян, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, здійснюється згідно з цим законом за рахунок коштів установи, де відбували покарання померлі.

Стаття 18. Поховання інфекційного тіла померлих громадян.

  Поховання громадян, померлих унаслідок особливо небезпечних інфекцій, здійснюється згідно із санітарним законодавством України.

Стаття 19. Перепоховання останків померлих (загиблих) громадян.

  Перепоховання останків померлих (загиблих) громадян допускається у виняткових випадках за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі письмового звернення розпорядника могили, висновку місцевої санітарно-епідеміологічної служби, медичної довідки про причини смерті похованого, дозволу на поховання останків померлого на іншому кладовищі, та в інших випадках згідно з чинним законодавством України.
  Перепоховання останків померлих громадян, загиблих воїнів із братських і одиночних могил, що є пам’ятками культури, здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
  Під час перепоховання останків померлих (загиблих) громадян органи місцевого самоврядування забезпечують безпечні для здоров’я людей умови праці протягом усього строку ексгумаційних робіт.
  Перепоховання останків померлих (загиблих) громадян здійснюється за рахунок коштів особи, яка замовляє перепоховання.

Стаття 20. Поховання померлих іноземців в Україні.

  Поховання померлих іноземців в Україні здійснюється згідно з цим законом, іншими нормативно-правовими актами України і чинними міжнародними договорами України.

Стаття 21. Переміщення тіл (останків) і праху померлих громадян через державний кордон України.

Переміщення тіл (останків) і праху померлих громадян через митний кордон України (у тому числі й переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови подання митному органу особою, яка переміщує (супроводжує) тіло (останки) або прах померлого, таких документів:

  • свідоцтво про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті;
  • санітарного посвідчення;
  • дозволу прокуратури – у разі ексгумації тіла померлого і вивезення його за межі України;
  • довідки про відсутність у труні (урні) сторонніх вкладень, яка видається органом місцевого самоврядування у разі вивезення труни (урни) за кордон або дипломатичною чи консульською установою України за кордоном – у разі ввезення труни (урни) на територію України.

  Тіла або останки (прах) померлих мають міститися в металевих, герметично запаяних трунах (урнах). Труни пакуються в дерев’яні ящики. Труни та урни мають бути опечатані сургучними печатками відповідного органу місцевого самоврядування або дипломатичної чи консульської установи України за кордоном.
  Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності достовірної інформації щодо сторонніх вкладень. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу охорони здоров’я України в присутності посадової особи митного органу, представника санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України та особи, що супроводжує труну (урну), або представника підприємства, що здійснює перевезення.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ.

Розділ 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ.

Розділ 5. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ПОХОРОННОЇ СПРАВИ.

Розділ 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.

 








 
 

Copyright © 2018 г. Все права защищены.